У суботу я був у П’ятихатках. Здавалося, що небо зійшло на землю: блакитні проліски пробилися навіть скрізь бруківку Меморіалу жертв Тоталітаризму. Їх було тисячі. Але я приніс іще чотири квітки: для Зугмунта Бартницького, Адама Дибчинського, Оскара Лянге та Якуба Вайди. Вдову першого і дітей решти я знаю особисто.
Месса, що розпочалася, була сумнішою, ніж зазвичай. Бо це був день другої Катинської трагедії.
Фото УНІАН
У неділю, повертаючись з Харкова, у поїзді я читав додаток до Тигодніка Повшехного «КАТИНСЬКЕ ВБИВСТВО – 70 РОКІВ ПОТОМУ». На питання «Чи можливе порозуміння між поляками і росіянами?» відповідали голова Інституту Національної пам’яті Януш Куртика, Голова Раді Охороні пам’яток боротьби і мучеництва Анджей Пшевознік, професор Божена Лоек. Починався цей спецвипуск передмовою Президента РП Леха Качинського. Тепер у цих чотирьох авторів ТП іще одна спільна дата біографії. І вона у їхній біографії остання.
У Польші траур. Польські прапори будуть майоріти із чорними стрічками тиждень.
Я планував публікувати на своєму блозі інші речі. Вони мені видаються сьогодні менш важливими.
Сьогодні – повний текст статті, що «ҐУДЗИКИ З ХАРКОВА», яку у п’ятницю із незначними скороченнями опублікував «Український тиждень».
Ввечері - запис ефіра у Віталія Портнікова. Ефір - орієнтовно о 23:00.
Від понеділка, весь тиждень я публікуватиму фрагменти моєї катинської лекції. Це все, що я можу зробити сьогодні.
Немає коментарів:
Дописати коментар