НІЧОГО ДИВНОГО

"Вона поїхала у відпустку на поїзді" - у такому реченні не може бути нічого дивного, правда ж? Уявіть, що вона - це Тимошенко. Або - Янукович. Або - Ющенко (чи Кучма). Стать, вік і партійна приналежність тут не мають жодного значення. Значення мають три умови: українське громадянство, треба бути політиком, вид транспорту - звичайний поїзд на зразок 162/163 Київ-Харків. Можете уявити, щоб хто-небудь із названих осіб поїде із іще 60-ма співгромадянами одним вагоном? Під час виконання своїх обов'язків? Простіше повірити у британську королеву в загальному вагоні. Так от вам - підбірка саме таких фото.

Так, Вона - то Її Величність Єлизавета ІІ. Так, на різдвяні канікули вона їздить із своїми співгромадянами. Вже кілька років. Британці, здається, вже так до цього звикли, що перестали звертати увагу на свою королеву, коли вона їдить разом із ними у вагоні. Принаймні, так трапилося днями, коли Вона поїхала у Норфолк. Дехто з пасажирів її просто не зауважив. 

Одна моя знайома написала, що все це якось дивно. 

Інший мій знайомий теж так вважає. Але він уже починає звикати. Бо наступну історію я почув від нього: колись харківського, а тепер – лондонського фотографа. Його звуть Валерій Крей. І ця історія стосується тих часів, коли про GPS-навігацію чули іще дуже мало. А це важливий момент у цій пригоді.

Так от. Валерій на той момент до Лондона переїхав нещодавно, міста добре не знав, і трохи побоювався пропустити потрібний поворот. І в результаті рухався із швидкістю похоронної процесії...

Звичайно, за ним утворився  чималенький хвіст... І на чолі того хвосту їхав шикарний Роллс-ройс...  А це, виявляється, страшенно нервує, коли на хвості Роллс-ройс!

Нарешті – ось він, той поворот! Валерій повернув і оглянувся, хто ж то за ним їхав? У віконці Роллс-ройса він побачив знайомий з банкнот профіль. За ними так само повільно їхала Її величність королева. І не бібікнула!

Жодного кортежу з мігалками! Жодних криків охорони через гучномовці!  

Звичайно, ідеться про повагу до співгромадян. Королева почувається просто однією з громадян Британії. До речі, іще один красномовний момент. Коли присутні співають гімн «Боже, храни Королеву», вона сама за протоколом обов’язково має мовчати – бо по-іншому якось не скромно виходить!.. І ось тут є привід замислитися над причинами, чому влада у Британії із такою повагою ставиться до своїх громадян.

Між іншим, це стосується також і прем’єр-міністра... Не так вже й багато часу пройшло від казусу, який трапився влітку із чинним прем’єром.  Нагадаю, під час відпустки Девіда Камерона не пустили до ресторанчика у Італії. Він був без жодної охорони. Тому його просто не впізнали! І нічого... Іще один штрих до портрету цієї людини – він доводив до сказу власну охорону, бо прагнув пересуватися урядовим Вестмінстером пішки. Можете уявити керівника українського уряду, який щодня пішки ходить по Печерську?!

Так ось заходи безпеки не змінилися, не посилилися навіть після минулорічного інциденту із спадкоємцем англійського трону, принцом Чарльзом. Історія трапилася під час минулорічних масових студентських заворушень. Заворушення були викликані рішенням нижньої палати парламенту зменшити видатки на освіту. І ось королівський Роллс-ройлс із принцом Уельським та його дружиною опинився у епіцентрі тих подій. Натовп почав розгойдувати автомобіль... Але принц Чарльз знайшов слова, які заспокоїли юрму... В результаті, він навіть не запізнився на урочистості, на які їхав: точність – то ввічливість королів, як ви знаєте...

Норфолк. Приїхали. Та сама поїздка кілька днів тому. 

Отже іще раз повторюся:  йдеться про повагу до співгромадян. Королева, спадкоємець, прем’єр-міністр – всі вони почуваються просто звичайними громадянами Британії. І коли я вперше потрапив до Лондона – я зрозумів чому так.

З одного боку Уайтхола, на Парламентській площі стоїть пам’ятник Кромвелю. А з іншого боку – на Трафальгарській площі – статуя Карла ІІ. А десь посередині між ними, на Уайтхолі у середині XVII століття стояла плаха, на яку просто з вікна власного палацу вийшов 42-й король Англії Карл І. Все це - щоденна наочність. Нагадування.  І тому - "вона поїхала у відпустку на поїзді".  Нічого дивного!