"Київський поїзд? Одно з двох: або він запізнився, або вже поїхав". - "Пан хіба жартує?!"
Перше речення - то відповідь на моє запитання працівнику служби інформації Варшавського головного вокзалу. Друге - то сказала якась жіночка поруч мене. Бо мені мову відібрало.
Сьогодні Варшавський вокзал перебував у стані колапсу. Жоден з потягів не приходив вчасно, а коли приходив - то із запізненням. На табло (якщо можно назвати таблом ЄДИНИЙ LCD-монітор середнього розміру) бігла інформація: один поїзд запізнювся на годину, другий - на півтори. Рекорд поставив поїзд, здається, з Гдині - ТРИ години запізнення. Навколо цього - підкреслюю - ЄДИНОГО табла стояв натовп з 300-400 чоловік. І, звичайно, щось там могли побачити тільки наближені особи. "Євро 2012! Га-га-га!" - загиготіла купка хлопаків, оминаючи мою валізу.
Розлючений натовп бігав по перонах і до "табла". Я втомився від того маятникування і пішов до служби інформації. Служба інформації в реаліях розбомбленго/не добутованого варшавського вокзалу - то два колченогих столика і кілька акушів із розкладом. Далі - незабутній діалог із поважним співпрацівником служби дезинформації і обморочний стан ні в чому не винної жіночки, яка випадкова почула відповідь на моє питання. Я зрозумів: "ша, ніхто нікуди не їде".
До міжнародної каси я стояв другим... 40 хвилин. "Я говорю тільки англійською!" - жалібно скиглив пан переді мною. Але всі його спроби порозумітися із касиркою англійською закінчилися нічим. Щоб не чути нав'язливих звуків ззовні пані... просто зачинила перед його розгубленим обличчям скляну заслонку, відгородилася табличкою "каса не працює" і почала рахувати купюри. Ручками. Вправно спльовуючи на пальці. Російськомовні матюкалися. Польськомовні - намагалися використати художні засоби рідної мови. Виходило зле.
На 41-й хвилині я не витримав і запитав скрізь скляну заслонку, скільки буде коштувати замінити квиток на завтра. "Ціну мейсцувки" - то було 63 злотих. Я побіг до обмінника (злотих вже не мав) і поміняв потрібну суму. За ті три хвилини та касирка вшилася. Вдруге пояснював те саме другій. "Але пане, та заміна буде коштувати 102 злотих!" - відповіла друга. За дві хвилини жіночка у обміннику дещо здивовано мені посміхалася знову, міняючи наступні п'ять фунтів. Розлякуючи гуркотом колісчат моєї валізи чергу до каси, я підбіг до віконця. "Але ж я пану сказала 122 злотих!!!" - пані у віконці спробувала мені посміхнутися. Я не знайшов сил відповісти взаємністю і побіг до обмінника знову. Моя знайома у обміннику подивилася дещо спецефічно. Пояснив, що ідіот - не я. Вона зрозуміло кивнула.
І от після цього я спіймав себе на несподіваній думці - ніколи не міг подумати, що я таке подумаю: "Кирпи на них тут не було!"
А тепер питання: а коли приїдуть вболівальники на чемпіонат, що вони робитимуть? Вони ж варшавський вокзал рознесуть, як нацисти Варшаву у 44-му!
Знову будуть відбудовувати?
Заспокоїв себе тим, що, можливо, я не потрапив на "Титанік".
P.S. Кілька осінніх іще фото прекрасно відбудованої Варшави.
Ваш AZ
P.P.S. Майже сатисфакція. За вчорашній безлад на залізниці керівництво оштрафоване на великі суми грошей. Персонально!
Немає коментарів:
Дописати коментар