Вчора із друзями були на Варшавських Повонзках - цвинтарі, де поховані видатні поляки. Планувалося, що це буде... не те щоб екскурсія (у Анни там поховані батьки), але захід усе ж таки дещо етнографічний. Спеціальні рейси ліній міського транспорту, перекриті вулиці, ріки різнокольорових хризантем і острови яток з поминальними лампадками, "Панська скорка" - рожева карамель з невиразним смаком, і тлуми, тлуми, тлуми людей. Але трапилося, навіть не зможу визначити...
Отже, мені трапилося пережити певний непростий досвід. З Анною ми рушили від могили одного видатного поляка, до іншої... Катинський хрест, могили харцерів, що загинули у Варшавському повстанні у 1944-му, камінь над могилою Яцека Куроня, плита над похованням віце-маршалка Сейму, з якою Анна колись працювала...
Європейці мають дивний звичай - намагатися поставити над місцем поховання камінь. Ніби той камінь убереже пам'ять. Народи Сибіру лишають своїх небіжчиков у лісі, зороастрійці - на відкритих платвормах у спеціальних вежах смерті... Птахи кружляють над ними завжди... Нам не досить просто пам'ятати.
Анна вела свою "екскурсію" далі - тут поховані учасники повстання 1863 року, а там - ті, хто загинув у вересні 1939-го. Для поляків День Всіх Святих, то не тільки день, коли згадають всіх своїх предків і рідних, але ще й нагода відвідати могили відомих поляків. У цей день по "визначних алеях" цвинтарів старші пані ведуть своїх молодших родичів повз могили режисерів, співаків, композитроів, державних діячів із неодмінним коментарем щодо кожного. Цікавість (любопытство по рос.) - ніби не надто доречна на цвинтарі якість, але так відбувається зв'язок із минулим. Перед могилами особливо видатних поминальних лампадок більше. І кількість лампадок перед могилою можна сприймати як певну соціологію. Опитувань проводити не треба.
Врешті-решт ми опинилися перед пам'ятником загиблим весною у Смоленську. З них я знав шістьох. Або особисто, або за їх публікаціями і книжками. Тепер вони - тільки літери на граниті. Я досі не можу зрозуміти, що сталося далі, але все це я сприйняв значно емоційніше за поляків, які проходили повз цей пам'ятник. Це мабуть залишиться для мене загадкою - чому смерть цих людей, людей, багатьох з яких я бачив лише кілька разів досі мене так хвилює...
У той день я не фотографував.
Немає коментарів:
Дописати коментар