НЕ БІЙТЕСЯ!

Він називав його «Мауглі».
Йому було 20.

Або 40.

Кримське сонце так висушило і закоптило його шкіру, що важко було визначити вік і якого він роду-племені: мешканці Південної Індії легко прийняли б його за свого. «Мауглі» водив мого приятеля крутими стежками мису Меганом і ніс якусь ахінею про зелених людей, що ховаються у його надрах та часом виходять назовні.

ПППРРР-ПРФ-РР-ПП-ППП-П-Ффффффф!

Знаєте анекдот?

Привезли кондовим сибірським чоловікам нову японську бензопилу. Взяли вони соснове полено: фіть - сказала нова японська бензопила. Угуууу - сказали кондові сибірські чоловіки.

Взяли вони дубову шпалу: Вжжжих! - сказала нова японська бензопила. Угу - сказали кондові сибірські чоловіки.

Взяли вони рельсу: Вжжжжжжжжжжжжжжжжжжиииих! - сказала нова японська бензопила. Ого! - сказали кондові сибірські чоловіки.

Взяли вони залізобетонний стовп: ПППРРР-ПРФ-РР-ПП-ППП-П-Ффффффф! сказала нова японська бензопила. АГА! - сказали кондові сибірські чоловіки.   

Так от, що я вам хочу сказати: ПППРРР-ПРФ-РР-ПП-ППП-П-Ффффффф! 

На ТВі часом було дуже добре. Але днями мені підсунули залізобетонний стовп! (Я не про Кличка, очевидно). Є деякі моменти у менеджменті, з якими я категорично не можу погодитися.

Дякую всім, хто був поруч цей рік! 

ВЕСЕЛКА НАД ФРАНЦІЄЮ

"Що, не спиться?!" - почув я сонний голос Глібовицького з іншого кінця кімнати. Бо я стояв на балконі нашого номеру і метушився із фотоапаратом. Було заради чого. Над французьким берегом Женевського озера почала з'являтися веселка і вже за декілька хвилин кілька неймовірно яскравих фрагментів перетворилися на півколо. Це тривало 3-4 хвилини.

СПЕЦЕФЕКТИ ЖЕНЕВСЬКОГО ОЗЕРА

Той випадок, коли нема чого розповідати - дивіться. Місце - те саме: Caux, Швейцарія.

ШВЕЙЦАРСЬКЕ

Я знову вшився. Цього разу до Швейцарії. Зараз я сиджу на балконі Caux-Палацу. На заході зеленіє останнім мертвим світлом те, що залишилося від заходу сонця. Піді мною миготять вогні містечка Монтро. Ці вогники з'єднуються із іншими і біжать кинутим посеред Альп бурштиновим намистом.

ЖИВИЙ ХАРКІВ

Написав для "Пам'яток України" нарис про рідне місто. Авжеж, з нагоди ЄВРО 2012. Кажуть, вийшло не зле! Опублікували також на "Історичній правді" - бо "Пам'ятки" досі не мають свого сайту!!! Отже - "Живий Харків. Нічна екскурсія містом-господарем".

А "Дятла" реопублікували "ТЕКСТИ" )))

ЗАКОН ПРО МОВИ ТА ЕФЕКТ ДЯТЛА

Дятел довбив ліхтар.  Власне, жерстяний плафон цього ліхтаря.  І це було дуже голосно. Чомусь згадувався отець Фьодор: «не користі заради, а тільки волею пославшої мя жони».  Очевидно тому дятлові про користь не йшлося. Не йшлося про пошук їжі. Не йшлося про виживання. Йшлося лише про звук. Про процес. Місце було людним. Тому дуже швидко почав збиратися тлум. Всі дивувалися. Я таке бачив вже вдруге. Один раз (нещодавно) – у харківському Саду Шевченка. Другий –  зовсім нещодавно у київському Маріїнському парку. В парламенті. Власне, український парламент перетворився на такого собі дятла – користі жодної, тільки децибели і тлум.

ХАРКІВСЬКЕ

А тепер враження. Коротко. Той "Хюндай" їде ЛИШЕ на 45 хвилин швидше, ніж старий добрий "Столичний експрес". Бо реально запізнюється на півгодини. При цьому коштує у ДВА рази більше. Єдина первага у порівнянні із попєрєдніками - непогана звукоізоляція та працюючий кондиціонер. Ітого:

ЛЬВІВСЬКЕ

Не про пиво йдеться. Був піді Львовом, у Брюховичах на семінарі "Загоєння минулого", на запрошення "Основ свободи". Вчора перед поїздом трохи повештався центром міста Лева. І ви порадійте!

ПУЩА-ВОДИЦЯ

Не пишу не тому, що нічого не відбувається. Не пишу тут. Бо пишу де-інде. І досить багато. Ось сьогодні трапилася прогулянка до Пущі-Водиці. Там іще зима! Дивіться: