У телевізорі - пожежі. У неті - скарги на дим і спеку. Другий день сонце у Харкові світить тьмяно, як у час неповного затемнення, і сідає у імлу. Не інакше, як Арахна начаклувала! Всі читаємо Волкова!
Результат мого вчорашнього обурення - ТЕЛЕКРИТИКА: "НЕ ВКУРИЛИ" Як на мене, критика навіть м'якша, аніж наші новинарі на те заслуговують в цій ситуації.
То не ранкова димка - то справжній смог. Весь Київ - у диму. Запах відчув ще вночі. Зранку до запаху додалося зображення. Але в новинах найбільших інформагенцій - НІЧОГО! Тобто про початок війни, або стихійне лихо ми дізнаємося, коли подивимося у вікно. Іще одне підтвердження того, що не політики винні у тому, що відбувається у країні. Просто всім - байдуже: А хоч би вона вся згоріда та Україна! СУМНО!!! УНІАН та УП - на звалище? Першою прокинулася ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ. Горять торфовища на захід від міста.
Треба було з літака роздивитися, куди треба їхати, щоб доїхати, і побачити, те, що хотів побачити іще позаминулої поїздки до літописного Білгорода! Я не заскладно пишу?
Бог його знає, що означає це слово! У ньому бринить відгомін якоїсь давньої туги, воно журчить студеною водою, від нього віє чимось прадавнім, забутим: могилами, упокоїщами, городищами – світом потойбічним, минулим …
Якось так вийшло, що свої робочі справи в Кєльцах я примудрився закінчити за перший і другий день. Тому у середу попросту не зміг відмовитися від запрошення Пана Анджея Домоня: "Поїдеш із нами до родинного обійстя в Гори Швенктокшистскі?" Це було несподівано. Але приємно. І цікаво. Я поїхав.